я

I невідм., с.

Тридцять третя літера українського алфавіту на позначення сполучення "й" або м'якого приголосного звука з голосним звуком "а".

••

Від (од) а до я — від початку до кінця; усе.

II мене́, займ. особ. 1 ос. одн.

1) Уживається мовцем для називання самого себе.

••

Про ме́не — уживається для вираження байдужого ставлення до чиїх-небудь намірів, дій; роби, як знаєш.

Теж мені́ — уживається для вираження скептичного або негативного ставлення до кого-, чого-небудь.

Я тебе́! — уживається як погроза зробити що-небудь комусь, покарати і т. ін. когось.

Як на ме́не — як на мою думку, на мій розсуд, смак.

2) у знач. ім., невідм., с. Уживається для позначення усвідомлюваної людиною власної сутності, себе в навколишньому світі. || філос. Уживається для визначення суб'єкта.